Читать на русском →

ABA для батьків: чого навчаються батьки і як відбувається навчання

Батьки часто шукають «курси ABA для батьків», коли вдома стає важко: дитина не може сказати, що їй потрібно, зриви повторюються, звичні способи виховання не працюють. За цим запитом зазвичай стоїть просте бажання — зрозуміти, що відбувається з дитиною, і навчитися допомагати їй щодня, а не лише чекати на зустріч із фахівцем.

У цій статті розберемо, навіщо в прикладному аналізі поведінки (Applied Behavior Analysis, ABA) навчають батьків, чого саме вони навчаються, як влаштоване таке навчання, які програми досліджено і що показують дослідження, а також як батькам подбати про себе.

Навіщо навчати батьків

Більшу частину часу дитина проводить не з фахівцем, а з сім’єю. Навички, яких вона навчається, потрібні саме вдома, на прогулянці, у магазині та в гостях — і там же найчастіше виникають труднощі. Тому в прикладному аналізі поведінки робота з батьками — одна з основних частин допомоги.

Це закріплено і в професійних документах. Американські практичні рекомендації Ради постачальників послуг при аутизмі (Council of Autism Service Providers, CASP, 2024) називають навчання батьків та інших близьких частиною допомоги: так нові вміння закріплюються і переносяться у звичайне життя. Етичний кодекс Ради із сертифікації поведінкових аналітиків (Behavior Analyst Certification Board, BACB) вимагає, щоб клієнт і його близькі брали участь у виборі цілей, способів оцінки і допомоги, а також у відстеженні прогресу. Британський Національний інститут охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги (National Institute for Health and Care Excellence, NICE) у рекомендаціях щодо аутизму радить розглядати методи, побудовані на грі, у яких беруть участь батьки, вихователі й педагоги: вони допомагають розвивати спільну увагу, залученість і взаємне спілкування.

Водночас участь батьків буває різною. Ті самі рекомендації CASP наголошують, що доступ до допомоги не має обмежуватися через те, наскільки батьки можуть брати в ній участь. У когось є сили й час навчатися докладно, а в когось їх вистачає лише на кілька найпотрібніших навичок, і це нормально.

Чого навчаються батьки

Батьківське навчання в прикладному аналізі поведінки — це не лекції про виховання, а опанування конкретних навичок, які можна одразу застосовувати вдома. Зазвичай батьки вчаться:

• помічати, що відбувається до і після складної поведінки, і вести прості записи;

• розуміти, навіщо дитині ця поведінка: наприклад, так вона просить уваги, допомоги чи перерви;

• заздалегідь робити ситуації зрозумілішими: попереджати про переходи, використовувати візуальний розклад, давати вибір;

• навчати дитину інакше повідомляти про те, що їй потрібно: словом, жестом або карткою;

• помічати і підтримувати те, що в дитини виходить;

• розбивати складні побутові навички на невеликі кроки — одягнутися, почистити зуби, зібратися на прогулянку;

• вбудовувати навчання в гру і повсякденні справи;

• спокійно і безпечно поводитися у складний момент і допомагати дитині заспокоїтися.

Які з цих навичок потрібні конкретній сім’ї, вирішують разом із фахівцем за підсумками оцінки. Важливо, щоб нові вміння з’являлися в різних місцях і з різними людьми і зберігалися з часом, тому практика відбувається у звичайному житті сім’ї. Батьківське навчання підходить не лише сім’ям дітей з аутизмом: такі програми використовують і тоді, коли в дитини труднощі з поведінкою, сном чи повсякденною самостійністю.

Як відбувається навчання

Добре батьківське навчання будується насамперед на практиці, а не лише на порадах. У прикладному аналізі поведінки для цього є перевірена послідовність — тренінг поведінкових навичок (Behavioral Skills Training, BST). Вона складається з чотирьох кроків:

• інструкція — фахівець пояснює, що і навіщо робити;

• показ — фахівець сам показує, як це робиться, або вмикає відео;

• репетиція — батьки пробують, спершу в спокійній обстановці;

• зворотний зв’язок — фахівець відзначає, що вийшло, і допомагає виправити решту.

На тому ж побудовані групові програми для батьків дітей 3–11 років із труднощами поведінки, які рекомендує NICE: у них теж є показ, репетиція і зворотний зв’язок, а робота йде за настановою програми.

Навчання буває індивідуальним і груповим, очним і дистанційним. Дистанційний формат теж досліджено. В американському дослідженні 2016 року (Lindgren і колеги) фахівці через відеозв’язок навчали батьків проводити функціональний аналіз — тобто з’ясовувати, чого дитина домагається складною поведінкою, — і навчати дітей з аутизмом просити про потрібне інакше. Складна поведінка зменшилася більш ніж на 90 % — так само, як під час візитів фахівця додому, а коштувала така допомога менше. Сім’ї в цьому дослідженні не розподіляли за форматами випадково, тому до висновків варто ставитися обережно.

Які програми досліджено

Досліджень батьківського навчання багато, нижче — лише кілька прикладів. Результати в них різні, тому чесніше говорити про них із застереженнями. Кілька слів про терміни: у рандомізованому дослідженні сім’ї розподіляють по групах випадково, метааналіз об’єднує результати багатьох досліджень, а кокранівські огляди вирізняються особливо суворою перевіркою якості досліджень.

• Складна поведінка в дітей з аутизмом. У рандомізованому дослідженні 2015 року (Bearss і колеги, 180 дітей 3–7 років) програма навчання батьків RUBI (її розробила мережа дослідницьких центрів Research Units in Behavioral Intervention) зменшувала дратівливість і складну поведінку сильніше, ніж просвітницькі зустрічі для батьків. Метааналіз восьми рандомізованих досліджень (Postorino і колеги, 2017) також показав помірний ефект навчання батьків, хоча програми в ньому дуже різнилися.

• Спілкування і спільна увага в малюків з аутизмом. У кокранівському огляді 2013 року (17 досліджень) програми, у яких дитині допомагають самі батьки, покращували взаємодію батьків і дитини, а в метааналізі 2018 року (19 досліджень) ефект для розвитку самої дитини виявився невеликим. Якість багатьох із цих досліджень автори оцінюють як невисоку. Із конкретних програм можна назвати JASPER (спільна увага, символічна гра, залученість і регуляція): у її дослідженнях збільшувався час, коли дитина і дорослий залучені до спільної справи. Результати батьківської версії Денверської моделі раннього втручання (ESDM) неоднозначні.

• Труднощі поведінки в дітей без аутизму. Терапія взаємодії батьків і дитини (PCIT) і програма позитивного батьківства Triple P — поведінкові програми, близькі до прикладного аналізу поведінки. У метааналізах вони помітно покращували поведінку дітей. NICE рекомендує групові програми навчання для батьків дітей 3–11 років з опозиційно-зухвалим розладом і розладом поведінки.

• Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). Для дітей молодше 5 років із СДУГ NICE рекомендує починати з групової програми для батьків, побудованої з урахуванням особливостей СДУГ.

• Сон. Поведінкові методи допомоги при труднощах із засинанням і нічних пробудженнях у маленьких дітей вивчено в 52 дослідженнях, і майже в усіх вони допомагали.

Найчастіше такі програми покращують взаємодію батьків і дитини та зменшують складну поведінку. Вплив на загальний розвиток дитини зазвичай скромніший, тому батьківське навчання, як правило, доповнює іншу допомогу, а не замінює її. Якщо складна поведінка різко посилилася або стала небезпечною, одного навчання батьків може бути мало: варто перевірити фізичне здоров’я дитини — біль, труднощі зі сном чи травленням — і звернутися по інтенсивнішу допомогу команди фахівців.

Як подбати про себе

Батькам дітей з аутизмом буває важче, ніж іншим: метааналіз 2013 року (Hayes і Watson) показав у них вищий рівень батьківського стресу. Це не означає, що батьки «погано справляються»: так природно реагують на велике навантаження.

Навчання батьків може допомагати і тут — це показують багато, хоча й не всі дослідження:

• у метааналізі дев’яти рандомізованих досліджень поведінкових програм для батьків дітей з аутизмом (Tarver і колеги, 2019) батьківський стрес після навчання знижувався, ефект був невеликим або помірним;

• у дослідженні програми RUBI (Iadarola і колеги, 2018; 180 сімей) у батьків, які пройшли навчання, зменшилося відчуття перевантаженості і зросла впевненість у своїх батьківських уміннях — сильніше, ніж у батьків, які відвідували просвітницькі зустрічі;

• у метааналізі терапії взаємодії батьків і дитини (PCIT; Thomas і колеги, 2017; 23 дослідження) батьківський стрес після програми був нижчим, ніж у контрольних групах;

• у кокранівському огляді групових програм для батьків (Barlow і колеги, 2014; 48 досліджень) стрес, тривога і пригніченість у батьків одразу після програм зменшувалися, але ефект був невеликим і через рік уже не був помітним;

• у кокранівському огляді програм для батьків малюків з аутизмом (Oono і колеги, 2013) помітного зниження стресу не виявили — результати різних програм неоднакові.

В усіх цих дослідженнях стрес оцінювали самі батьки, тому висновки варто сприймати обережно. Але загальний зміст зрозумілий: коли ясно, що робити у складний момент, стає спокійніше.

Добрий фахівець враховує ресурси сім’ї: обирає кілька найважливіших цілей, а не все одразу, підлаштовує рекомендації під розпорядок дня і пам’ятає, що батьки залишаються батьками, а не перетворюються на фахівців на повний день. Покращення самопочуття з часом може слабшати, тому корисно заздалегідь домовитися про підтримувальні зустрічі. Якщо навантаження стає завеликим, варто сказати про це прямо — і за потреби звернутися по психологічну підтримку для себе.

Як обрати навчання для батьків

Батьківське навчання проводять поведінкові аналітики і фахівці, які працюють під їхньою супервізією, тобто під регулярним професійним контролем. Перед початком варто запитати:

• хто веде навчання і яка в нього кваліфікація;

• чи почнеться робота з оцінки і як разом оберуть цілі;

• чи буде практика і зворотний зв’язок або лише пояснення;

• як буде зрозуміло, що навчання допомагає;

• як фахівець враховує Ваш розпорядок і сили сім’ї;

• чи буде письмовий план із цілями, термінами і датою перегляду;

• як ураховують мову, традиції і цінності Вашої сім’ї;

• якщо навчання дистанційне — де зберігаються відеозаписи і хто має до них доступ.

Перевірити сертифікат фахівця можна в реєстрах BACB, Міжнародної організації поведінкового аналізу (International Behavior Analysis Organization, IBAO) і Ради із сертифікації кваліфікованих фахівців прикладного аналізу поведінки (Qualified Applied Behavior Analysis Credentialing Board, QABA), а знайти фахівців із різних країн — у реєстрі ABA&Psy. Вимоги до фахівців різняться залежно від країни, тому перевіряйте їх на офіційних сайтах BACB, IBAO, QABA і в органах, які регулюють цю професію у Вашій країні. Про те, як влаштовані щаблі професії і чим займається поведінковий аналітик, ми розповідали в статті «Хто такий ABA-фахівець».

Якщо Ви фахівець і самі навчаєте батьків, в ABA&Psy є безкоштовний посібник «Батьківський тренінг: посібник для фахівців». У ньому дев’ять розділів і понад 70 уроків: як вибудувати стосунки з сім’єю, як влаштовані тренінг поведінкових навичок та інші способи навчання, як вимірювати, наскільки точно батьки виконують те, чого навчилися, що робити із запереченнями, вигоранням і етичними питаннями і як поступово знімати підтримку, доки батьки не почнуть справлятися самі. Там же є готова програма на 17 тижнів, протоколи зустрічей, форми і чек-листи, а за підсумками можна пройти тест і отримати 20 годин безперервної освіти, які визнають BACB, IBAO і QABA.

Деякі батьки після такого навчання хочуть розібратися глибше і йдуть навчатися далі — на інструктора чи поведінкового аналітика. З чого почати цей шлях, ми розбирали в статті «Навчання ABA: з чого почати».

Батьківське навчання в прикладному аналізі поведінки допомагає сім’ї зрозуміти поведінку дитини і опанувати конкретні навички, які знадобляться у звичайному житті. Найкраще воно працює як практика зі зворотним зв’язком і може відбуватися очно або дистанційно. Найсильніше його користь підтверджено для зменшення складної поведінки і покращення взаємодії батьків і дитини. Участь батьків може бути різною, і турбота про себе — теж частина цієї роботи.