Шкільна психологія
Шкільна психологія (school psychology) — галузь психології, яка допомагає дітям і підліткам навчатися, розвиватися й добре почуватися в школі, вдома та в житті. Тут ми розповідаємо, хто такі шкільні психологи, як їх готують і чим вони займаються, чим вони відрізняються від інших фахівців у школі, як проходить психолого-педагогічне оцінювання і які права має сім’я. Ще тут про підтримку поведінки, допомогу в кризі, шкільну психологію в інших країнах і про два інструменти роботи — ієрархію навчання та стандарти дошкільної освіти. До розділів додано переклади й матеріали фахівців ABA&Psy.
Стаття для всіх, хто виховує дітей, навчає їх або працює з ними, від малюків до підлітків.
Хто такі шкільні психологи
Американська психологічна асоціація описує шкільну психологію як загальну практику в психології здоров’я, що працює з дітьми, підлітками, сім’ями та процесом шкільного навчання. Шкільні психологи готові працювати і з окремим учнем, і зі школою як системою: розробляють, впроваджують і оцінюють програми, які створюють добре середовище для навчання дітей із найрізноманітніших родин і дають їм рівний доступ до ефективної освітньої та психологічної допомоги (APA, 2022).
Національна асоціація шкільних психологів США (National Association of School Psychologists, NASP) називає шкільних психологів фахівцями, які допомагають дітям і підліткам успішно навчатися в школі, вдома та в житті. Вони спираються на знання про психічне здоров’я, навчання й поведінку і працюють разом з учнями, сім’ями та вчителями. Серед їхніх завдань — виявляти труднощі в навчанні й поведінці та допомагати з ними впоратися, підтримувати психічне здоров’я і соціально-емоційний розвиток, використовувати дані, щоб покращувати навчання, зміцнювати співпрацю сім’ї та школи, сприяти рівним можливостям та інклюзії, займатися профілактикою криз і допомогою в них (NASP, n.d.-a).
Більшість шкільних психологів працюють у державних школах, а ще — у дошкільних програмах, приватних школах, управліннях освіти, університетах, центрах психічного здоров’я, лікарнях і приватній практиці. У США кожна державна школа має доступ до шкільного психолога; іноді один фахівець працює в кількох школах, і зв’язатися з ним можна через адміністрацію школи (NASP, n.d.-a).
Як готують шкільних психологів
Щоб стати шкільним психологом у США, потрібна спеціальна освіта після бакалаврату та практика під керівництвом досвідчених колег. Більшість шкільних психологів мають щонайменше ступінь спеціаліста (specialist-level degree), який зазвичай потребує трьох років очного навчання; багато хто здобуває й докторський ступінь. Усі вивчають психологічну та педагогічну діагностику, академічні й поведінкові втручання, консультування та консультації для вчителів і сімей, спеціальну освіту і роботу з різноманітними групами учнів, етику, право та професійні стандарти (NASP, n.d.-a).
Більшість програм передбачають не менше трьох років навчання і стажування (internship) обсягом 1200 годин, з яких 600 проходять у школі. Для роботи в США потрібен сертифікат або ліцензія штату, а багато хто отримує й загальнонаціональний сертифікат NASP — Nationally Certified School Psychologist (NCSP), який підтверджує поглиблену підготовку та компетентність (NASP, n.d.-b).
NASP рекомендує, щоб на одного шкільного психолога припадало не більше 500 учнів: тоді він може надавати допомогу в повному обсязі. Зараз у середньому по країні це приблизно 1 на 1127, а в окремих штатах — до 1 на 5000 (NASP, n.d.-c).
Десять сфер роботи
У 2020 році NASP ухвалила професійні стандарти й модель всебічних та інтегрованих шкільних психологічних послуг (NASP Practice Model). Вона описує десять сфер, у яких працюють шкільні психологи. Сфери часто перетинаються: наприклад, рішення на основі даних і консультації з учителями пронизують усю іншу роботу (NASP, 2020; рис. 1).
РИС. 1
Десять сфер роботи шкільного психолога
За NASP 2020 Domains of Practice. Назви сфер перекладено і скорочено.
Чим шкільні психологи займаються в школі
Якщо перекласти ці сфери мовою щоденної роботи, вийде довгий перелік справ — від занять з окремим учнем до програм для всієї школи (табл. 1). Цей перелік ми склали за матеріалами NASP, які переклала Анастасія Юн.
ТАБЛИЦЯ 1
Чим займаються шкільні психологи
За матеріалами NASP про роботу шкільних психологів, переклад Анастасії Юн; формулювання скорочено.
Хто є хто: шкільний психолог та інші фахівці
В американській школі з учнями та сім’ями працюють кілька фахівців, і їхні ролі легко сплутати. Шкільний консультант (school counselor) підтримує академічний, професійний і соціально-емоційний розвиток учнів, проводить короткострокове консультування і скеровує до інших фахівців, якщо потрібна тривала підтримка (ASCA, n.d.-a). Шкільний соціальний працівник (school social worker) пов’язує сім’ю, школу і місцеву громаду: консультує, допомагає в кризі, веде випадки учнів та їхніх сімей (SSWAA, n.d.).
Клінічний психолог (clinical psychologist) надає тривалу й комплексну допомогу у сфері психічного та поведінкового здоров’я дітям, дорослим, парам, сім’ям і групам (APA, n.d.-a). Шкільний психолог займається і навчанням, і поведінкою, і психічним здоров’ям учнів саме в шкільному середовищі, про що ми розповіли вище. Чим ці фахівці відрізняються за підготовкою та рекомендованим навантаженням, показує таблиця 2.
ТАБЛИЦЯ 2
Шкільний психолог та інші фахівці
За матеріалами NASP, ASCA, SSWAA, NASW (2012) та APA. У середньому по країні зараз припадає 1127 учнів на шкільного психолога і 372 — на шкільного консультанта.
Як проходить психолого-педагогічне оцінювання
Якщо дитина має труднощі в навчанні, поведінці чи розвитку і є підстави вважати, що їй може знадобитися спеціальна освіта, школа проводить оцінювання. Порядок його проведення в США визначає закон про освіту осіб з інвалідністю (Individuals with Disabilities Education Act, IDEA). Ініціювати первинне оцінювання може і батько чи мати, і школа (34 CFR §300.301). Перед первинним оцінюванням школа має отримати інформовану згоду батьків (34 CFR §300.300), а провести його потрібно протягом 60 днів після отримання згоди або в строк, який установив штат (34 CFR §300.301).
Оцінювання проводять різними методами та інструментами, зокрема з урахуванням відомостей від батьків, і рішення не ухвалюють за якимось одним тестом. Дитину оцінюють в усіх сферах, де можна припустити порушення, а тести проводять її рідною мовою або іншим способом спілкування, якщо це здійсненно (34 CFR §300.304). Потім команда фахівців разом із батьками вирішує, чи потребує дитина спеціальної освіти (34 CFR §300.306).
Закон перелічує 13 категорій: аутизм, сліпоглухота, глухота, емоційне порушення, порушення слуху, інтелектуальна недостатність, множинні порушення, порушення опорно-рухового апарату, інші порушення здоров’я, специфічне порушення навчання, порушення мовлення або мови, черепно-мозкова травма, порушення зору, зокрема сліпота. Щоб отримати послуги за IDEA, недостатньо мати один із цих станів: через нього дитина має потребувати спеціальної освіти та супутніх послуг (34 CFR §300.8; рис. 2).
РИС. 2
Шлях від запиту до індивідуальної програми
За правилами IDEA (34 CFR §§300.300–300.324). Строки й деталі в окремих штатах можуть відрізнятися.
Індивідуальна освітня програма і план 504
Якщо команда вирішує, що дитині потрібна спеціальна освіта, для неї складають індивідуальну освітню програму (individualized education program, IEP). Її переглядають щонайменше раз на рік (34 CFR §300.324), а повторне оцінювання проводять щонайменше раз на три роки, якщо батьки і школа не домовилися, що воно не потрібне, і не частіше ніж раз на рік без їхньої згоди (34 CFR §300.303).
Є й інший шлях — розділ 504 Закону про реабілітацію (Section 504 of the Rehabilitation Act). За ним захищені учні з фізичним або психічним порушенням, яке істотно обмежує одну чи кілька основних сфер життєдіяльності. Безоплатна належна державна освіта (free appropriate public education, FAPE) за розділом 504 може охоплювати звичайну або спеціальну освіту і супутню допомогу, яка відповідає потребам учня так само повно, як потребам його однолітків без порушень. Медичного діагнозу для цього недостатньо: лікарський висновок ураховують разом з іншими відомостями, і діагноз сам по собі не означає, що учень отримає допомогу за розділом 504 (U.S. Department of Education, Office for Civil Rights, n.d.). Чим відрізняються два шляхи, показує таблиця 3.
ТАБЛИЦЯ 3
IEP і план 504: у чому різниця
За 34 CFR Part 300 і роз’ясненнями Управління з громадянських прав Міністерства освіти США щодо розділу 504.
Батькам: права сім’ї та запитання до школи
Батьки можуть самі попросити школу провести первинне оцінювання (34 CFR §300.301); зручніше зробити це письмово, щоб залишилася дата запиту. Якщо батьки не дають згоди на оцінювання, школа може, але не зобов’язана домагатися його через медіацію або розгляд (due process) (34 CFR §300.300). Коли школа пропонує або відмовляється розпочати чи змінити оцінювання, визначення категорії або формат навчання, вона має заздалегідь повідомити про це письмово рідною мовою батьків (34 CFR §300.503). Повідомлення про процедурні гарантії (procedural safeguards notice) батькам надають раз на навчальний рік, під час першого запиту на оцінювання і на прохання батьків (34 CFR §300.504).
Якщо батьки не згодні з оцінюванням школи, вони можуть попросити незалежне оцінювання коштом держави. Якщо сім’я сама оплатила приватне оцінювання і передала його результати школі, школа має їх урахувати, коли ухвалює рішення, хоча не зобов’язана з ними погоджуватися (34 CFR §300.502). За законом про права сім’ї на освіту та недоторканність приватного життя (Family Educational Rights and Privacy Act, FERPA) батьки можуть переглянути документи дитини не пізніше ніж через 45 днів після запиту і попросити виправити неточні відомості. Розкривати ці документи іншим, як правило, можна лише за письмовою згодою батьків, а коли учневі виповнюється 18 років, ці права переходять до нього (34 CFR §99.10; §99.20; §99.30; §99.5).
На зустрічі зі шкільним психологом корисно запитати: які труднощі бачить школа і на яких даних ґрунтується цей висновок; що вже пробували і як вимірювали результат; яке оцінювання планують і хто його проведе; коли будуть готові результати і хто їх пояснить; що сім’я може робити вдома, щоб допомагати дитині так само, як у школі.
Підтримка поведінки в школі
Багато шкіл у США використовують систему позитивної підтримки поведінки (positive behavioral interventions and supports, PBIS). Вона побудована за тими самими трьома рівнями, що й багаторівнева система підтримки: загальношкільні практики першого рівня допомагають більшості учнів (80% і більше), другий рівень розрахований приблизно на 10–15% учнів, а третій — на невелику частину (1–5%), якій потрібна індивідуальна допомога (Center on PBIS, n.d.). У п’ятирічному рандомізованому дослідженні в 37 початкових школах ті школи, які впровадили систему з високою точністю, помітно скоротили кількість відсторонень від занять і направлень до адміністрації за порушення дисципліни (Bradshaw et al., 2010).
Для окремого учня шкільний психолог може провести функціональне оцінювання поведінки (functional behavioral assessment, FBA): з’ясувати, що викликає складну поведінку і що її підтримує. За його результатами складають план підтримки поведінки (behavior intervention plan, BIP). IDEA прямо називає функціональне оцінювання і план підтримки поведінки серед заходів, які застосовують, коли поведінка учня з порушенням призводить до дисциплінарних наслідків (34 CFR §300.530). Цей підхід виріс із прикладного аналізу поведінки, про який докладніше — у довіднику ABA.
Багаторівнева підтримка та академічні втручання
Шкільні психологи працюють на всіх рівнях багаторівневої системи підтримки (multi-tiered system of supports, MTSS): допомагають проводити скринінг, добирають втручання для груп і окремих учнів і стежать за тим, як учні на них реагують. В описі сфери «Рішення на основі даних» NASP прямо говорить про те, що шкільні психологи вимірюють прогрес і результати в межах багаторівневої системи підтримки (NASP, 2020). П’ять добре вивчених академічних втручань і те, як перевіряти їхній результат, ми розібрали в статті «Академічні втручання».
Ієрархія навчання
Ієрархія навчання (instructional hierarchy), яку 1978 року запропонували Норріс Гарінг і колеги, допомагає зрозуміти, на якому етапі опанування навички перебуває учень і яке навчання йому зараз потрібніше (Haring et al., 1978). Хоча моделі понад сорок років, її широко використовують у сучасних дослідженнях ефективного навчання та академічних втручань.
У версії, яку описує ресурс Intervention Central на основі праць Гарінга й колег та Браяна Мартенса і Джозефа Вітта, етапів п’ять: набуття, плавність, збереження, витривалість і узагальнення (Intervention Central, n.d.; Martens & Witt, 2004). Для кожного етапу є свої цілі, прийоми навчання та приклади втручань (табл. 4). В інших описах виокремлюють чотири етапи — засвоєння, плавність, узагальнення та адаптацію; про них — у статті «Академічні втручання».
Презентацію підготувала Юлія Ламм, MA, IBA. Переклад матеріалу Intervention Central виконала Зухра Саттарова.
ТАБЛИЦЯ 4
Ієрархія навчання: п’ять етапів
За матеріалами Intervention Central (на основі Haring et al., 1978; Martens & Witt, 2004), переклад Зухри Саттарової.
Допомога в кризі
Шкільні психологи беруть участь у профілактиці криз і в допомозі після важких подій. Для цього NASP розробила модель PREPaRE; зараз чинне її третє видання. Літери її назви позначають завдання: запобігати кризам і готуватися до них (prevent and prepare); відновлювати фізичне благополуччя і відчуття безпеки (reaffirm); оцінювати ризик психологічної травми (evaluate); проводити втручання й відповідати на потреби психічного здоров’я (provide interventions and respond); перевіряти, наскільки ефективна підготовка до кризи (examine). NASP наголошує, що ці завдання вибудувано послідовно і одне спирається на інше (NASP, n.d.-d).
Після важкої події дітей не варто змушувати говорити про неї: одним важливо поділитися, іншим допомагають малюнок, письмо чи музика (NASP, n.d.-e). Одноразовий розбір травмівної події (psychological debriefing), який колись широко використовували, не знижував дистрес і не запобігав посттравматичному стресовому розладу (ПТСР), а автори систематичного огляду Cochrane рекомендували припинити обов’язковий дебрифінг (Rose et al., 2002). Про те, як підтримувати дітей і дорослих у воєнний час, — на сторінках «Воєнний стрес».
Стандарти якості дошкільної освіти штату Мічиган
Рада з освіти штату Мічиган затвердила документ «Стандарти якості дошкільної освіти» (Early Childhood Standards of Quality for Prekindergarten) 8 березня 2005 року; чинна редакція — від 12 березня 2013 року. У ньому описано очікування щодо всіх сфер розвитку дітей трьох і чотирьох років — і з типовим розвитком, і з іншими здібностями та досвідом — і те, що можуть робити вчителі та інші дорослі, щоб допомогти дітям опанувати ці вміння. Багато уваги в документі приділено соціально-емоційному розвитку (Michigan State Board of Education, 2005/2013).
Це приклад того, як стандарти можуть пов’язувати те, чого навчаються діти, з тим, що роблять дорослі. Юлія Ламм підготувала короткий переклад документа російською мовою.
Переклад підготувала Юлія Ламм.
Шкільна психологія в інших країнах
Шкільні психологи працюють у багатьох країнах світу. Міжнародна асоціація шкільної психології (International School Psychology Association, ISPA) називає їх фахівцями з психологічної допомоги дітям і підліткам; серед їхніх послуг — оцінювання, втручання, консультації, розроблення організаційних програм і супервізія (ISPA, 2012). До «Довідника з міжнародної шкільної психології» (The Handbook of International School Psychology) увійшли розділи авторів із понад 40 країн (Jimerson et al., 2007).
У Росії роботу психолога в школі описує професійний стандарт «Педагог-психолог (психолог в сфере образования)», затверджений наказом Мінпраці Росії від 24 липня 2015 року № 514н. Головна його функція — психолого-педагогічний супровід освітнього процесу, а до трудових функцій належать діагностика, консультування, корекційно-розвивальна робота, просвіта, профілактика і психологічна експертиза освітнього середовища. В Україні психологічну службу в системі освіти регулює «Положення про психологічну службу у системі освіти України» (наказ Міністерства освіти і науки України від 22 травня 2018 року № 509): психологічне забезпечення в закладах освіти здійснюють практичні психологи, а соціально-педагогічний патронаж — соціальні педагоги. У 2026 році міністерство винесло на громадське обговорення проєкт нового положення.
У Киргизстані посаду психолога запровадили в примірні типові штати загальноосвітніх організацій постановою Кабінету міністрів від 30 липня 2026 року № 514. Кількість ставок залежить від того, скільки в школі учнів: 0,25 ставки в школах, де навчаються до 275 дітей, 0,5 ставки — від 276 до 550 і повна ставка — від 551 учня (Кабінет міністрів Киргизької Республіки, 2026).
Подкаст ABA&Psy
У поведінковому та психологічному подкасті ABA&Psy ми говоримо про навчання, розвиток і поведінку дітей та про практику фахівців. За випуски можна отримати години безперервної освіти (CEU) для сертифікації BCBA, BCaBA, IBA та IBT.
Поширені запитання
Чи ставить шкільне оцінювання діагноз?
Рішення за підсумками шкільного оцінювання стосується освіти: команда фахівців разом із батьками визначає, чи має дитина порушення за критеріями IDEA і які в неї освітні потреби (34 CFR §300.306). Це не те саме, що медичний діагноз: за IDEA дитина має потребувати спеціальної освіти, а для плану 504 одного діагнозу недостатньо (34 CFR §300.8; Office for Civil Rights, n.d.).
Чи можна відмовитися від оцінювання?
Так. Первинне оцінювання проводять за інформованою згодою батьків, крім окремих випадків, які описує закон. Школа може спробувати домогтися його через медіацію або розгляд, але не зобов’язана цього робити (34 CFR §300.300).
Чи врахує школа приватне оцінювання?
Якщо приватне оцінювання відповідає вимогам шкільного округу, школа має його врахувати, коли ухвалює рішення про навчання дитини, але не зобов’язана в усьому з ним погоджуватися (34 CFR §300.502).
Хто побачить результати?
Документи учня, як правило, розкривають іншим лише за письмовою згодою батьків; закон перелічує окремі винятки. Самі батьки можуть переглянути документи дитини не пізніше ніж через 45 днів після запиту (34 CFR §99.30; §99.10).
Чи потрібна згода батьків, щоб дитина зустрічалася зі шкільним консультантом або психологом?
Це залежить від штату і шкільного округу: в деяких округах є свої правила щодо згоди батьків, а в низці штатів ухвалено закони про дозвіл батьків на шкільне консультування (ASCA, n.d.-b). Уточнити порядок краще у своїй школі. Для первинного психолого-педагогічного оцінювання за IDEA згода батьків потрібна (34 CFR §300.300).
Сторінку підготувала Анастасія Юн, PhD, ліцензований психолог (США), BCBA-D, NCSP, разом із фахівцями ABA&Psy. Оновлено 1 листопада 2026 року.
Що почитати далі
Академічні втручання — п’ять добре вивчених прийомів і як перевірити, що вони допомагають.
Соціально-емоційний розвиток — що відомо про соціально-емоційне навчання і як його підтримувати.
Довідник ABA — статті про прикладний аналіз поведінки і про те, як його вивчати.
Реєстр фахівців — психологи й поведінкові аналітики, які працюють з дітьми та сім’ями; відповідного фахівця там може не виявитися, тож варто переглядати й інші каталоги.